У неділю вранці-рано 
Синє море грало, 
Товариство кошового 
На раді прохало: 
«Благослови, отамане, 
Байдаки спускати, 
Та за Тендер погуляти, 
Турка пошукати». 
Чайки і байдаки спускали, 
Гарматами риштовали, 
З Дніпрового гирла широкого випливали, 
Серед ночі темної, 
На морі синьому 
За островом Тендером потопали, 
Пропадали. 
Один потопає, 
Другий виринає, 
Козацтву-товариству із синьої хвилі рукою махає 
І зично гукає: 
«Нехай вам, панове товариство, бог допомагає!» — 
І в синій хвилі потопає, 
Пропадає. 
Тільки три чайки, слава богу, 
Отамана курінного, 
Сироти Степана молодого, 
Синє море не втопило, 
А в турецьку землю агарянську 
Без кормиг прибило. 
Тойді сироту Степана, 
Козака лейстрового, 
Отамана молодого, 
Турки-яничари ловили, 
З гармати гримали, 
В кайдани кували, 
В тяжкую неволю завдавали. 
Ой Спасе наш Межигорський, 
Чудотворний Спасе, 
І лютому ворогові 
Не допусти впасти 
В турецькую землю, в тяжкую неволю! 
Там кайдани по три пуда, 
Отаманам по чотири, 
І світа божого не бачать, не знають, 
Під землею камень ламають, 
Без сповіді святої умирають, 
Як собаки, здихають. 
І згадав сирота Степан в неволі 
Свою далеку Україну, 
Нерідного батька старого, 
І коника вороного, 
І нерідную сестру Ярину. 
Плаче-ридає, 
До бога руки здіймає, 
Кайдани ламає, 
Утікає на вольную волю... 
Уже на третьому полю 
Турки-яничари догнали, 
До стовпа в'язали, 
Очі виймали, 
Гарячим залізом випікали, 
В кайдани кували, 
В тюрму посадили 
Та й замуровали.

____________________